Зміст
Щоб зробити надійну каналізацію в приватному будинку, потрібно почати з докладного плану розводки з мінімальною кількістю прямих кутів. Внутрішня система збирається з сірих ПВХ труб з ухилом 2-3 сантиметри на кожен метр, де для раковин використовується діаметр 50 мм, а для унітазу і стояка – 110 мм. Зовнішня магістраль монтується з рудих труб, які виводяться під фундаментом нижче глибини промерзання ґрунту прямо в септик, а для захисту від неприємних запахів на дах обов’язково виводиться фанова труба.
Проектування внутрішньої магістралі та підбір матеріалів
Створення стабільно працюючої системи водовідведення починається з грамотного креслення на папері. Головне завдання на цьому етапі – розташувати всі «мокрі» зони максимально близько до головного стояка.
- Сірі труби ПВХ чудово підходять для прокладання всередині теплого приміщення, оскільки вони легкі, недорогі і легко стикуються.
- Діаметр 110 міліметрів строго застосовується для підключення унітазів і формування центрального вертикального стояка.
- Діаметр 50 міліметрів використовується для відведення стоків від душових кабін, ванн, кухонних мийок і пральних машин.
- Трійники і відводи краще підбирати з кутом 45 градусів, оскільки з’єднання під прямим кутом гарантовано стануть місцем частих засмічень.
Правильно підібрані фітинги і точний розрахунок довжин трас дадуть змогу зібрати конструкцію без зайвих складнощів. Що менше складних вузлів і поворотів містить схема, то довше вона прослужить без необхідності прочищення.
Формування правильного ухилу
Самопливна система працює виключно за рахунок земного тяжіння, тому дотримання геометрії тут критично важливе. Занадто маленький кут призведе до застою води, а надмірно великий змусить рідину пролітати занадто швидко, залишаючи тверді фракції на стінках.
Нормативи чітко регламентують перепад висот залежно від перетину пластику. Для п’ятдесятої труби оптимальний ухил становить три сантиметри на один погонний метр довжини. Для стодесятої магістралі цей показник строго знижується до двох сантиметрів.
Вимірювати ці значення «на око» категорично не можна. Для точної розмітки потрібен будівельний рівень, рулетка і надійні хомути, які зафіксують труби до стін і не дадуть їм провиснути під вагою води.
Зовнішня каналізація і земляні роботи
Облаштування вуличної частини вимагає застосування зовсім інших матеріалів, здатних витримувати тиск ґрунту і перепади температур. Тут у справу вступає міцний пластик помаранчевого (рудого) кольору.
- Глибина траншеї повинна проектуватися з урахуванням кліматичних особливостей регіону і рівня промерзання ґрунту в зимовий період.
- Піщана подушка на дні рову є обов’язковою умовою, вона запобігає провисанню і деформації магістралі під час сезонних здимань ґрунту.
- Руді труби укладаються розтрубами назустріч потоку, а місця стиків для надійності обробляються силіконовим мастилом.
- Ревізійні колодязі необхідно встановлювати на довгих прямих ділянках понад 15 метрів або в місцях вимушених різких поворотів траси.
Після укладання траси обов’язково проводиться тестовий пролив води для виявлення можливих протікань. Тільки після успішної перевірки можна приступати до фінального зворотного засипання траншеї м’яким ґрунтом і піском без гострих каменів.
Вибір очисної споруди для ділянки
Кінцевою точкою збору всіх стоків служить локальна очисна споруда, тип якої підбирають, виходячи з бюджету і геології ділянки. Звичайна вигрібна яма без дна поступово відходить у минуле через високі екологічні ризики, запах і швидке замулювання дна.
Сьогодні більш раціональним і популярним рішенням виступає класичний переливний септик із залізобетонних кілець. У першій герметичній камері відбувається осідання важких фракцій, а в другій, дренажній, освітлена вода йде в ґрунт через шар щебеню.
За високих ґрунтових вод або глинистого ґрунту стандартний септик працювати не буде. У таких складних геологічних умовах єдиним робочим варіантом стає встановлення повністю герметичної станції біологічного очищення, яка переробляє відходи за допомогою активних бактерій.
Вентиляція мережі та захист від запахів
Багато хто помилково ігнорує питання вентиляції під час будівництва, а потім довго намагається знайти джерело стійкого каналізаційного запаху в санвузлі. Під час залпового скидання великого об’єму води з унітазу в трубі створюється розрядження, яке буквально висмоктує воду із сифонів раковин і ванн.
Запобігти зриву гідрозатворів допомагає правильне виведення фанової труби на дах будівлі. Вона забезпечує постійний приплив свіжого повітря в систему і вирівнює внутрішній тиск. Альтернативою може слугувати повітряний (вакуумний) клапан, встановлений у верхній точці стояка всередині приміщення, проте повноцінна фанова витяжка завжди вважається надійнішим і довговічнішим рішенням.